2.1 Міжнародні зобов’язання України (режими експортного контролю та РБ ООН)
     Україна є членом ООН, ОБСЄ, стороною всіх основоположних міжнародних договорів та конвенцій, серед яких: Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення, Конвенція про заборону розробки, виробництва та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсинної зброї та про їх знищення, Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань, Угода між Україною та МАГАТЕ про застосування гарантій у зв'язку з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї. Крім того, Україна є також учасницею всіх міжнародних режимів експортного контролю.

Більш детальна інформація щодо міжнародних договорів, ініціатив та режимів експортного контролю наведена у главі 1 до цього Посібника

     Україна, як учасник усіх міжнародних режимів експортного контролю, прагне забезпечувати суворе дотримання зобов’язань за всіма режимами, виходячи при цьому з позиції відстоювання національних інтересів, нерозповсюдження та збереження міжнародного миру. Закон України № 549 “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання” є юридичною основою імплементації положень керівних принципів міжнародних режимів експортного контролю у національне законодавство.
     Діючі в Україні процедури експортного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення та відповідні списки таких товарів повністю відповідають керівним принципам режиму Вассенаарська домовленість (у частині військових товарів). Зазначені процедури контролю та списки визначені у “Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення”, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1807.
     Водночас діючі в Україні процедури експортного контролю відповідають керівним принципам Режиму контролю за ракетними технологіями, Групи ядерних постачальників, Австралійської групи, а також конвенцій з хімічної та біологічної зброї. Зазначені процедури контролю та список товарів визначені у “Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання”, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 № 86.
     Діяльність України у режимі Вассенаарська домовленість.
     Україна з 1993 року забезпечує експортний контроль за передачами звичайних озброєнь та товарів подвійного використання. Як один з потужних світових експортерів озброєнь та військової техніки, Україна приділяє велику увагу діяльності у режимі Вассенаарська домовленість (ВД), дотриманню правил і процедур цього режиму та їх вдосконаленню.
     Станом на початок 2019 року у Режимі беруть участь 42 держави. Україна приєдналася до ВД у 1996 році як держава-засновниця. Виходячи з інтересів зміцнення міжнародної безпеки та стабільності, Україна дотримується виваженої та відповідальної політики у галузі міжнародних передач озброєнь та військової техніки.
     ПостановаКерівним принципам та спискам, рекомендованим у рамках міжнародного режиму експортного контролю Вассенаарська домовленість відповідають дві постанови Кабінету Міністрів України - постанова. Постанова Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1807 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення» впроваджує контроль за товарами зі списку ВД щодо військового спорядження та постанова Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 № 86 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання», що встановлює контроль за товарами подвійного використання.
     Зазначені документи постійно оновлюються відповідно до рішень, прийнятих внаслідок діяльності України у цій організації.
     Пленарні засідання ВД відбуваються щорічно, а у період між цими засіданнями, як правило декілька разів на рік, проходять засідання Експертної групи, Групи з політичних питань, під час роботи якої також відбуваються засідання Групи з безпеки та розвідки. Делегація України на регулярній основі бере участь у таких засіданнях.
     Відстоюючи державні інтереси, та з метою просування на світовому ринку продукції вітчизняних підприємств, у засіданнях експертної групи ВД, крім представників державних органів, беруть участь експерти провідних українських підприємств, що спеціалізуються на виробництві товарів, які підлягають державному експортному контролю. У рамках роботи експертної групи представниками України надаються пропозиції стосовно внесення змін і доповнень до відповідних позицій Списків контрольованих товарів.
     За підсумками діяльності у робочих органах ВД на розгляд Кабінету Міністрів України вносяться проекти відповідних нормативно-правових актів, якими забезпечується імплементація рішень ВД у національне законодавство.
     У рамках діяльності у режимі ВД Україна, як член згаданого режиму експортного контролю, на постійній основі повідомляє секретаріат ВД про здійснені передачі звітних категорій товарів військового призначення (за аналогією із звітними категоріями, що визначені  РБ ООН) та про відмови у наданні дозволів на експорт товарів подвійного використання (застосовується у разі експорту до держав, які не беруть участі у ВД), а також наданні дозволів щодо експорту “чутливих” та “дуже чутливих” товарів подвійного використання до таких держав.
     Діяльність України у Режимі контролю ракетних технологій.
     Як один з потужних світових виробників ракет, ракетних комплексів та космічних апаратів, Україна приділяє велику увагу діяльності у Режимі контролю ракетних технологій (РКРТ), дотриманню правил і процедур цього режиму та їх вдосконаленню. Станом на початок 2019 р. у Режимі беруть участь 35 держав.
     Національний контроль за товарами “ракетного” напрямку здійснюється в нашій державі починаючи з 1993 року. З 1995 року в Україні впроваджено на національному рівні процедури державного експортного контролю, передбачені керівними принципами діяльності режиму, а також відповідні списки товарів. Однак фактично Україна набула членства у цій організації тільки в 1998 році. Виходячи з інтересів нерозповсюдження ракетних засобів доставки зброї масового знищення, Україна дотримується виваженої та відповідальної політики у галузі міжнародних передач товарів, що охоплюються режимом.
     Прийнятий на національному рівні Кабінетом Міністрів України Порядок здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання, який містить відповідні вимоги стосовно міжнародних передач товарів, що можуть бути використані у створенні ракетної зброї, а також список таких товарів, затверджено постановою Кабінету Міністрів від 28.01.2004 № 86 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання».
     Україна бере участь у засіданнях Підсиленого контактного пункту РКРТ та Пленарних засіданнях держав-учасниць режиму. Під час згаданих заходів розглядається широке коло питань, пов’язаних з проблематикою нерозповсюдження засобів доставки зброї масового знищення, обговорюються нові виклики у цій сфері, пов’язані з намаганнями так званих “проблемних” держав отримати ракетні технології, а також шляхи подальшого удосконалення режиму в контексті зміцнення міжнародного миру та безпеки.
     Делегація України бере участь у Пленарних засіданнях РКРТ та засіданнях робочих органів режиму (Група технічних експертів, Група з питань інформаційного обміну, Група з питань ліцензування та правозастосування).
     Участь українських фахівців у роботі експертних груп та пленарному засіданні РКРТ дозволяє забезпечити відстоювання національних інтересів України під час підготовки підсумкових рішень режиму. За підсумками такої роботи готуються зміни до національних нормативно-правових актів, якими забезпечується експортний контроль у ракетній галузі.
     Діяльність України у режимі Група ядерних постачальників та в Комітеті Цангера.
     Особливо велика увага в режимі експортного контролю приділяється передачам ядерних матеріалів. Україна, як держава що прагне до всебічної заборони ядерної зброї, добровільно відмовилась від ядерної зброї, що дісталася у спадщину від колишнього СРСР. Разом з тим., Україна має значний “ядерний” потенціал у цивільній промисловості та у атомній енергетиці. Саме тому, починаючи з 1993 року, в Україні здійснюється експортний контроль за передачами товарів “ядерного” напрямку.
     Україна набула членства у режимі Група ядерних постачальників у квітні 1996 року та вперше взяла участь в роботі цього режиму у квітні 1996 року у м. Буенос-Айрес (Аргентина). Представники України на постійній основі беруть участь у засіданнях експертних та консультативних груп режиму та Пленарних засіданнях ГЯП. Під час згаданих заходів обговорюються питання щодо внесення змін та доповнень до Керівних принципів та відповідних Контрольних переліків ГЯП.
     Національний контроль за товарами подвійного використання “ядерного” напрямку здійснюється в Україні починаючи з 1993 року.
     Уряд України реалізував свої зобов’язання перед режимом ГЯП у постанові Кабінету Міністрів України 28.01.2004 № 86 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання».
     Україна також є членом Комітету Цангера та бере участь у його роботі з 1996 року. Відповідно до статті 3.2 Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), до якого Україна приєдналася у 1994 році, кожна сторона “зобов’язується не постачати: (а) вихідний чи спеціальний матеріал, що розщеплюється, або устаткування чи матеріал, спеціально призначені чи підготовлені для обробки, використання або виробництва спеціального матеріалу, що розщеплюється, будь-якій неядерній державі для використання у мирних цілях”, до того часу, поки зазначені вихідні чи спеціальні матеріали, що розщеплюються, не матимуть гарантії безпеки використання. ДНЯЗ безпосередньо не стосується контролю над ядерними технологіями, тому КЗ взяв на себе зобов'язання визначити, що мається на увазі під “устаткуванням чи матеріалом, спеціально призначеним чи підготовленим для обробки, використання, або виробництва спеціального матеріалу, що розщеплюється”. Комітет Цангера узгодив “вихідний перелік” (Trigger list), який держави-учасниці застосовують через національні системи експортного контролю.
     Діяльність України у режимі Австралійська група.
     Україна становить значний інтерес для цілей Австралійської групи (АГ), оскільки вона є технологічно розвиненою державою, має хімічну, фармацевтичну, харчову та мікробіологічну промисловість, а також сучасні програми у сфері охорони здоров’я людей, тварин та збереження довкілля. Контроль за передачами товарів хімічного та біологічного напряму забезпечується в Україні з 1993 року, а з 1997 року на національному рівні було впроваджено правила та списки, рекомендовані АГ. Офіційного членства у режимі АГ Україна набула в 2005 році.
     Як повноправний член об’єднання, Україна в повному обсязі імплементувала контрольні списки АГ, адаптувала своє національне законодавство до вимог Режиму, запровадила надійну систему експортного контролю, яка отримала визнання міжнародного співтовариства.
     Уряд України реалізував свої зобов’язання перед режимом АГ у постанові Кабінету Міністрів України 28.01.2004 № 86 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання».
     Фахівці та експерти України проводять активну роботу з аналізу та обговорення матеріалів, що розповсюджуються через інформаційну систему АГ, а делегації України регулярно беруть участь у Пленарних засіданнях режиму. За підсумками засідань опрацьовуються зміни до відповідних національних нормативно-правових актів та списків, що стосуються хімічного та біологічного нерозповсюдження.
     Конвенція про заборону хімічної зброї (КХЗ) є міжнародним договором та встановлює контроль над роззброєнням, проектуванням та знищенням всього класу хімічної зброї масового знищення. КХЗ визначені заборони та встановлені різноманітні види контролю щодо розробки, виробництва, накопичення та використання хімічної зброї, а також встановлені вимоги щодо зберігання та знищення цієї зброї.
     КХЗ передбачено створення відповідних державних органів, які забезпечують виконання механізму декларування у сфері хімічних виробництв. Відповідно до КХЗ, створені механізми відповідних міжнародних інспекцій. Передачі хімікатів (як внутрішні, так і міжнародні) також контролюються, а експорт найбільш чутливих з них є об'єктом заборони.
     На цей час КХЗ ратифікована більшістю держав світу, в тому числі Україною у 1998 році.
     Діяльність України у інших ініціативах з нерозповсюдження та обмеження звичайних озброєнь.
     Крім діяльності у міжнародних режимах експортного контролю, Україна також бере активну участь у розгляді проблем нерозповсюдження ЗМЗ та проблем правового впорядкування обігу зброї у світі.
     Українська система державного експортного контролю на декілька років випереджає прийняття Резолюції РБ ООН 1540 (2004). Українська система державного експортного контролю здійснює постійний жорсткий контроль експорту, транзиту, подальшої передачі іншому кінцевому користувачеві, реекспорту товарів і послуг щодо матеріалів, пов’язаних із ядерною, хімічною та біологічною зброєю й засобами її доставки.
     Держави європейського континенту, у тому числі й Україна, активно співробітничають між собою в рамках Організації з безпеки та співробітництва в Європі (далі – ОБСЄ). ОБСЄ у 2000 році прийняла Документ про легкі озброєння і стрілецьку збрю (далі – Документ), який набув чинності 24 листопада 2000 року і містить вимоги, більшість з яких держави-члени повинні виконати на національному рівні. Документ також містить заходи щодо зміцнення довіри та підвищення прозорості (інформаційний обмін). Крім того, він містить положення про щорічний обмін між державами-членами ОБСЄ інформацією про експорт та імпорт стрілецької зброї за попередній календарний рік.