1.3. Багатосторонні ембарго
     У загальному вигляді під ембарго розуміють санкцію однієї або кількох країн, направлену на країну, яка порушує міжнародне право. Зміст ембарго полягає у повному припиненні торгівлі або у припиненні поставок окремих видів товарів. У сфері експортного контролю одним із найбільш важливих механізмів запровадження багатосторонніх санкцій (ембарго) є прийняття РБ ООН відповідних резолюцій, які встановлюють режим повного чи часткового міжнародного ембарго на експорт визначених груп товарів до певної держави або держав. При РБ ООН відповідно до резолюції 1988 (2011) створено Комітет Ради Безпеки по санкціям, розділ якого на сайті ООН є дуже корисним інформаційним ресурсом (див. https://www.un.org/securitycouncil/sanctions/1988#sanction%20measures). Санкції РБ ООН, як правило, імплементуються у національні законодавства членів ООН. Крім РБ ООН санкції у т.ч. у формі ембарго, можуть бути запроваджені іншими міжнародними організаціями, наприклад, ЄС. При цьому важливо враховувати, наприклад, що деякі ембарго ЄС прямо імплементують резолюції РБ ООН, натомість, інші - вносять зміни в умови ембарго з точки зору географічного охоплення або переліку видів зброї, включених до санкційних списків. У звʼязку з цим іншим важливим інформаційним ресурсом є Карта санкцій ЄС (див. https://www.sanctionsmap.eu/#/main), яка регулярно оновлюється. Слід зазначити, що окремі країни також можуть запроваджувати односторонні санкції (накладати ембарго), без звʼязку з ембарго, накладеним РБ ООН.