Глава 5. Спеціфіка експорту наукоємних технологій подвійного призначення
     В розділі наведено базові визначення технологій подвійного призначення, здійснено спроби надати вичерпні відповіді на актуальні запитання у сфері трансферу технологій як відносно нового поняття для вітчизняної науки і практики.

     Так, поняття подвійні «технології» або «технології подвійного призначення» може відноситись до будь-якої технології, яка «може задовольнити більш ніж одну мету в один і той же проміжок часу». Цей термін найбільш широко використовується для опису технологій, розроблених для військових цілей, які також мають вплив і на цивільні програми.
     Європейська Комісія в документі про Режим контролю експортної торгівлі визначає термін подвійного призначення в якості «товарів, програмного забезпечення і технологій, що зазвичай використовуються в цивільних цілях, але які можуть мати військове застосування або можуть сприяти поширенню зброї масового знищення». З цих міркувань стає зрозумілим, що подвійне призначення - це військове та цивільне і саме тому до цих технологій підвищена увага контролюючих державних органів та установ.

     Наукомісткі технології, які спираються на новітні досягнення науки, мають особливе, оскільки грунтується на мультиплікативному ефекті взаємного збагачення військових і цивільних технологій, що призводить до підвищення гнучкості при створенні наукомісткого продукту і, відповідно, до зростання ефективності супутніх витрат.
     Родоначальником концепції «подвійних» технологій, а також її практичної реалізації є Сполучені Штати Америки (США). Саме цією державою закладено основи процесу інституціоналізації подвійних технологій і сформовано законодавчу основу їх розвитку. На сьогодні Міністерство оборони США в рамках Оборонної інноваційної стратегії намагається знайти нові, більш досконалі і ефективні форми державно-приватного партнерства при створенні технологій. Ці нові форми повинні сприяти не тільки підвищенню динаміки та результативності інноваційного розвитку, а й посиленню процесів комерціалізації військово-орієнтованих технологій.
     Як зазначалося, в США наразі активно обговорюють питання технологічного лідерства, у тому числі в галузі глобальної наукомісткої конкурентоздатності, недопущення їх ерозії, особливо з урахуванням того, що в перспективі наукова і техніко-технологічна конкуренція багато в чому визначатиме розстановку сил в світопорядку майбутнього.
     Переосмислення досягнутого Сполученими Штатами у вирішенні даного питання, трансформація механізму подвійних технологій, «суверенні технології» та міжнародна співпраця, особливості співвідношення військових і цивільних НДДКР - це «фішки» Європи, де законодавцями мод є Франція, ФРН і Великобританія.
     Наша держава перебуваючи в процесі технологічно - інноваційних змін може стати своєрідним містком між «Титанами» подвійних технологій (США, Великобританія, ФРН, Франція) й зростаючими «Азіатськими Тиграми» подвійних технологій (Китай, Індія, Корея). Водночас, включення України до глобального інноваційного процесу потребує створення єдиної системи інформаційних ресурсів та задіяння автоматизованих систем комунікацій, що сприятиме залученню прямих інвестицій разом з технологіями і ноу-хау, та розвитком власних новітніх технологій з їх виведенням на світовий ринок.
     Національна академія наук України також активно працює в цьому напрямку. Базові питання дорожньої карти цього шляху були розглянуті на семінарі «Шляхи комерціалізації результатів досліджень і охорони прав і інтелектуальної власності при співробітництві наукових установ НАН України та КНР», який відбувся у грудні 2018 року. Принагідно зазначити про актуальну для нашої держави озвучену на заході окрему ініціативу в рамках програми Горизонт 2020 «The Co-funding Mechanizm» (2016-2020) з фінансуванням 0,5 млрд. євро з боку ЄС і 128 млн. євро з боку Китаю.
     Проте, в пошуку інструментів підвищення ефективності розробок технологій подвійного призначення наразі лідуючі позиції займає Франція, яка виписала чітку, відкриту й прозору «дорожню карту» цього шляху і впевнено по ньому рухається, спонукаючи до цього Євросоюз.

Довідково
У 2004 році у Франції вперше опублікований Перспективний план розвитку збройних сил (Le Plan Prospectif à 30 ansdu Ministeredela Defense/PP30, або Plan prospectif à 30 ans), розрахований на період з 2005 по 2035 рр. План-прогноз коригується щороку в дискусійному режимі. У 784-сторінковому документі дається докладний аналіз розвитку нових технологій, визначено основні напрямки, принципи та пріоритетні галузі наукових досліджень.

     Є очевидним, що невід’ємною умовою успішного розвитку озброєнь є своєчасне створення науково-технічного доробку (НТЗ), що є базою для нових розробок і виробництв. У сучасну епоху, яку умовно можна назвати «епохою знань», в поняття «доробок» вкладається набагато глибший сенс, оскільки предметами накопичення, «військовим товаром» стають не тільки сировина або вироби, а й наукові знання і технології.
     Отже, поняття «доробок» більш правильно трактувати як накопичення знань, технологій, виробів, напівфабрикатів та інших видів продукції понад поточних потреб. Надлишок науково-технічного доробку - одна з основних умов, що призводить в дію спіраль знань. Саме тому провідні закордонні країни приділяють створенню «доробків» значної уваги.
     Нагадаємо, що поняття «трансфер технологій» містить декілька підходів до його визначення. Так, згідно з офіційними рекомендаціями Організації з економічного співробітництва та розвитку (OECD) «Стандартна практика, що пропонується для обстежень досліджень та експериментальних розробок» , трансфер технологій – це передача науково-технічних знань і досвіду для надання науково-технічних послуг, застосування технологічних процесів, випуск продукції.
     Консорціум американських федеральних лабораторій трактує трансфер технологій як процес, за допомогою якого знання, механізми й обладнання, отримані в результаті проведення дослідницьких робіт, фінансованих федеральним бюджетом, використовуються для забезпечення приватних і громадських потреб.

Зверніть увагу
В документі United Nations Conference on Trade and Development (UNCTAD, 1985) “Draft International Code of Conduct on the Transfer of Technology, as at the close of the sixth session of Conference on 5 June 1985” (Geneva: United Nations) під технологією розуміють «систематизовані знання для випуску відповідної продукції, для застосування відповідного процесу або надання відповідних послуг».

     У свою чергу, відповідно до визначення Ради з наукових та промислових досліджень (CSIR) , трансфер технології являє собою процес, за якого інтелектуальна власність перетворюється на фізичний продукт або процес, що генерує комерційну вигоду, або може бути використаний на благо суспільства.
     Згідно з ст. 1 Закону України «Про державне регулювання діяльності в сфері трансферу технологій» від 02.10.12 р. (надалі - Закон), «трансфер технологій» - це передача технології, що оформлюється шляхом укладання між фізичними та/або юридичними особами двостороннього або багатостороннього договору, яким установлюються, змінюються або припиняються майнові права і обов’язки щодо технології та/або її складових.
     В цій статті «технологія» – результат науково-технічної діяльності, сукупність систематизованих наукових знань, технічних, організаційних та інших рішень про перелік, строк, порядок та послідовність виконання операцій, процесу виробництва та/або реалізації і зберігання продукції, надання послуг.
     Об’єкт технології визначається як наукові та науково-прикладні результати, об'єкти права інтелектуальної власності (зокрема, винаходи, корисні моделі, твори наукового, технічного характеру, комп'ютерні програми, комерційні таємниці), ноу-хау, в яких відображено перелік, строки, порядок та послідовність виконання операцій, процесу виробництва та/або реалізації і зберігання продукції, надання послуг.
     Складовою технології є частина технології, де відображено окремі елементи технології у вигляді наукових та науково-прикладних результатів, об’єктів права інтелектуальної власності, ноу-хау, як технічну, організаційну або комерційну інформацію, що отримана завдяки досвіду та випробуванням технології та її складових, яка:
     - не є загально відомою чи легко доступною на день укладення договору про трансфер технологій;
     - є істотною, тобто важливою та корисною для виробництва продукції, технологічного процесу та/або надання послуг;
     - є визначеною, тобто описаною достатньо вичерпно, щоб можливо було перевірити її відповідність критеріям не загально відомості та істотності.
     Слід зазначити, що трансфер технології є багатогранним процесом. Опираючись на праці провідного українського вченого Центру досліджень науково-технічного потенціалу і історії науки В.Соловйова можна в цьому переконатися. Зокрема, класифікаційні ознаки трансферу технологій розрізняються за формою, призначенням, засобами передачі та сферою розповсюдження.
     В розрізі розгляду проблематики експорту наукоємних технологій особливу увагу доцільно звернути на першу класифікаційну ознаку «за формою». Під цю ознаку підпадають матеріальні форми технологій: підприємства «під ключ», технологічні лінії, агрегати, обладнання, інструменти та ін.; нематеріальні форми технологій: патенти, ліцензії, ноу-хау, знання, досвід, технологічна документація та ін.; послуги: науково-технічні, інжинірингові, консультативні, навчання. Ці види технологій мають прозору реалізацію в комерційній сфері..
     Зазвичай вважається, що головним механізмом міжнародного трансферу технологій через зовнішні канали є патентно-ліцензійна торгівля, при якій відбувається передача патентних і безпатентних ліцензій на використання об’єктів інтелектуальної власності, технологічного досвіду, ноу-хау та інше. Основна частка світової торгівлі технологіями припадає на продаж безпатентних ліцензій, оскільки вони не потребують проведення додаткових НДДКР і передбачають мінімальний комерційний ризик.
     За патентною угодою власник патенту за певну винагороду поступається покупцеві своїми правами на використання об’єктів інтелектуальної власності. За угодою власник винаходу надає дозвіл на використання своєї технології за певних умов.
     У світовій практиці трансферу технологій найбільше розповсюдження мають ліцензійні угоди, які передбачають комплексний технологічний обмін з наданням ноу-хау та інжинірингових послуг.

Зверніть увагу
Не слід також забувати про утворення спільних підприємств та інструментах некомерційного трансферу технологій (професійні технічні журнали, періодика, бази і банки даних, патентні видання, Посібники, доповіді на міжнародних конференціях, стажування вчених і фахівців в університетах та організаціях тощо).


Рис.1

     Наведені вище технології (рис.1) належать до сімейства технологій, ідентифікованих в СПРНТЗОБ (Стратегічні плани розвитку науково-технічного доробку у сфері оборони і безпеки) й кваліфіковані за методикою TRL (Technology Readiness Level - Рівні готовності технологій). Такий системний підхід до стратегічних технологій дозволяє визначити відповідального (керівника проекту) по кожній із зазначених технологій відповідно до його компетенції, організувати обговорення з будь-якими зарубіжними партнерами або представниками цивільних галузей промисловості, опрацьовувати заходи щодо кооперації, управління базами знань або навчання персоналу. З метою забезпечення успішної реалізації всі пріоритетні технології визначені і класифіковані.

Зверніть увагу
Важливим аспектом є вдосконалення механізму spin-off в сегменті
високотехнологічних розробок, у тому числі з метою рівномірного розподілу робіт, пов'язаних з науково-технічними доробками. Виходячи з цього, в провідних країнах світу виділяється:
     -    15% бюджету - на початкові стадії розвитку науково- технічного доробку (рівні від 2 до 3 по шкалі TRL);
     -    50% - на дослідження технологій (рівні від 4 до 5 за шкалою TRL);
     -    35% - на дослідні зразки для демонстрації нових технічних рішень (рівні від 6 до 7 за шкалою TRL).

     Спираючись на наявний досвід просування розробок на зовнішній ринок, спробуємо охарактеризувати специфіку етапів «подвійних технологій» (рис.2).


Рис.2

     Перший бокс «ідентифікація технології як об'єкта продажу» потребує роботи з «Єдиним списком товарів подвійного використання», як з позиції підприємства так і з позиції споживача. Первинна інформація про суть розробки, яка лежить в основі технології, розповсюджується через наведені вище некомерційні передачі технологій, які ми визначили як «невідчутні». Підприємству слід контролювати рівень та об’єми інформації про суть розробки, щоб показати її комерційну привабливість, але не дозволити реалізувати її самостійно.
     Другий бокс «Пошук та збір інформації про можливий покупців» вимагає роботи зі списком підприємств, складеним США і Євросоюзом, з якими Україна співпрацювати не може.
     Третій бокс «Переговори між підприємством та Споживачем технологій», в разі, якщо Ваша технологія потрапляє в список, вимагає спеціального дозволу Державної служби експортного контролю України. Але, в будь-якому випадку робота реалізується за певною схемою по етапах, які зазначені в рис.2.
     Визначальним етапом в процесі трансферу технології є укладення Договору. Згідно зі ст. 1 Закону, договір про трансфер технології – це договір, укладений у письмовій формі між особами, яким належать та/або яким повністю чи частково передаються майнові права на технологію або її складові. Під час проведення переговорів до укладання договору про трансфер технологій сторонам бажано укласти протокол про наміри та угоду про нерозголошення конфіденційної інформації, в якій фіксуються наміри сторін та умови передачі і збереження інформації.
     Разом з договором про трансфер технологій, відповідно до ст. 20 Закону, можуть укладатися договори про:

     Найбільш поширеним є укладання таких договорів з комерціалізації результатів досліджень, зокрема:
     - про передачу науково-технічної продукції (якщо при цьому надається дозвіл на використання винаходу, іншого об’єкта права інтелектуальної власності (ОІВ) або ноу-хау до договору додаються додатки - ліцензійний договір про надання дозволу на використання винаходу, іншого об’єкта права інтелектуальної власності, договір про надання права використання ноу-хау тощо);
     - ліцензійні, за якими надається дозвіл на використання винаходу, іншого ОІВ, ноу-хау відповідно до положень статей 1107 – 1111 ЦК України;
     - змішані договори (передбачають обмін науковими або науково-технічними результатами, поставку обладнання та налагодження виробництва, кооперацію у виготовленні наукоємної продукції тощо).
     У міжнародній практиці поширено укладання договорів про передачу (трансфер) технологій. Зазначені договори включають:
     - передачу, продаж або надання за ліцензією всіх форм промислової власності, за винятком товарних знаків, знаків обслуговування і комерційних найменувань, у тих випадках, коли вони не є частиною угод про трансфер технологій;
     - надання ноу-хау і технічного досвіду у вигляді техніко-економічних обґрунтувань, планів, діаграм, моделей, інструкцій, посібників, формул, базових чи докладних інженерних креслень, специфікацій і навчального обладнання, послуг, які стосуються технічних консультантів і керівних кадрів, підготовки кадрів;
     - передачу технологічних знань, необхідних для монтажу, експлуатації і функціонування підприємства та обладнання, а також виконання проектів «під ключ»;
     - надання технологічних знань, необхідних для придбання, монтажу і використання машин, обладнання, проміжних товарів і/або сировинних матеріалів, придбаних шляхом закупівель, оренди або яким-небудь іншим шляхом; передачу технічного змісту угод про промислове і технічне співробітництво.
     Договір має враховувати істотні та обов’язкові умови, що визначені ст. 19 Закону. Серед іншого, істотні умови договору про трансфер технологій включають:
     ▪ перелік складових технологій, що передаються (з визначенням їх функціональних властивостей та гарантованих показників);
     ▪ ціну технологій чи розмір плати за їх використання;
     ▪ строки, місце та спосіб передачі технологій та/або їх складових;
     ▪ умови передачі технічних знань, необхідних для монтажу, експлуатації та забезпечення функціонування обладнання, придбання чи оренди, монтажу і використання машин, обладнання, комплектувальних частин та матеріалів;
     ▪ розмір, порядок та умови виплати винагороди за використання технологій, а також вид виплат (разові платежі - паушальні, періодичні відрахування - роялті або інші види виплат);
     ▪ відповідальність сторін за порушення умов договору;
     ▪ порядок вирішення спірних питань стосовно виконання умов договору.

     До обов’язкових умов договору про трансфер технологій віднесено:
     -    ліцензії та умови на використання технологій та їх складових;
     -    територіальні обмеження (заборона використовувати передані за договором технологію, її складові на території, не передбаченій у договорі);
     -    обмеження галузі застосування технологій та їх складових;
     -    порядок надання субліцензій на складові технології третім особам (у разі потреби включення третіх осіб у технологічний процес виробництва продукції), крім випадків передачі прав на використання знаків для товарів і послуг, комерційних (фірмових) найменувань, з визначенням обмежень права на використання технології та її складових, включаючи обмеження кола осіб, яким дозволено використовувати складові технологій і мати доступ до інформації про них;
     -    передача прав на ноу-хау, техніко-економічні обґрунтування, плани, інструкції, специфікації, креслення та інші інформаційні матеріали про технології та їх складові, необхідні для ефективного їх використання, включаючи обмеження, пов'язані з умовами збереження конфіденційності інформації про технології та їх складові під час їх використання;
     -    проведення робіт з удосконалення технологій та їх складових і порядок надання сторонами інформації про ці вдосконалення;
     -    надання консультацій та послуг з проектування, асистування та навчання кадрів, які забезпечують реалізацію технологій, і управлінського персоналу особі, якій передаються права на технологію та її складові;
     -    страхування технологій та їх складових;
     -    порядок компенсації витрат, пов'язаних з трансфером технологій, включаючи пристосування технологій та їх складових до умов підприємства, наукової установи, організації та вищого навчального закладу, де вони будуть використовуватися, навчання персоналу;
     -    обмеження, що стосуються діяльності сторін у разі закінчення строку дії договору, його розірвання або виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Водночас, згідно з положеннями ст. 21 Закону, «не допускається укладення договорів про трансфер технологій», які передбачають:
     -    здійснення виплат, що значно перевищують ціну технології та її складових;
     -    встановлення зобов'язань щодо придбання в особи, яка передає технологію та/або її складові, сировини, напівфабрикати, обладнання та його комплектуючих, що не застосовуються під час виробництва відповідної продукції;
     -    встановлення зобов'язань щодо переважного продажу продукції, виготовленої із застосуванням технології, покупцям, визначеним особою, яка передає цю технологію, та використання визначеного нею персоналу;
     -    право особи, яка передає технологію, визначати ціну продажу або реекспорту продукції, виготовленої із застосуванням цієї технології;
     -    встановлення необґрунтованих обмежень обсягу виробництва продукції;
     -    встановлення обмежень, які суперечать законодавству, стосовно використання майнових прав на технології та їх складові;
     -    заборону використання аналогічних або більш досконалих технологій та їх складових;
     -    заборону або обмеження експорту продукції, виготовленої із застосуванням технології;
     -    встановлення зобов'язань щодо використання запатентованого об'єкта права інтелектуальної власності, який не використовується у процесі застосування технологій.
     Вказані положення були включені до Закону з метою наближення до вимог проекту Кодексу ООН та Регламенту Європейського Союзу № 772/2004. Тобто включення до договору положень, зазначених у ст. 21 Закону регулюється ст. 215, 217 ЦК України та веде до недійсності правочину або його окремої частини.
     В реальній практиці відсутнє укладання «чистих» договорів про трансфер технологій, змістом яких є, наприклад, тільки надання дозволу на використання винаходу чи іншого об’єкту права інтелектуальної власності.
     Звичайним є укладання договорів, які передбачають, крім надання права користування об’єктом (об’єктами) права інтелектуальної власності, що є об’єктом або складовими технології, поставку обладнання, навчання, умови щодо технічно-промислової кооперації, надання послуг інжинірингу тощо.
     Такі договори за Цивільним кодексом України визначаються як змішані. Враховуючи зазначене, наведемо (в таблиці №1) вимоги щодо укладення вказаних договорів.

     Таблиця №1

Види договорів, які можуть застосовуватись як елементи змішаного договору про трансфер технологій Норми ЦК та ГК України, якими регулюються відповідні договірні зобов’язання

про поставку промислової технології
Ст. 712 ЦК України. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю й продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

технічно-промислової кооперації, спільної діяльності
Статті 1130, 1131 ЦК України
Частина 4 ст. 176 ГК України
інжинірингу - про виконання робіт і надання послуг, у тому числі:
складання технічного завдання, проведення до проектних робіт, зокрема техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних (пошукових) робіт, пов'язаних з будівництвом виробничих, складських та інших приміщень, що використовуються у технологічному процесі виробництва продукції  
Параграф 4 гл. 61 ЦК України
проведення наукових досліджень Гл. 62 ЦК України
Ст. 331 ГК України
розроблення проектних пропозицій, технічної і конструкторської документації стосовно технологій та їх складових Параграф 4 гл. 61 ЦК України
надання консультацій і здійснення авторського нагляду під час монтажу складових технологій та пусконалагоджувальних робіт, надання консультацій економічного, фінансового чи іншого характеру, пов'язаних із застосуванням технологій та із зазначеними роботами і послугами Статті 901 - 907  гл. 63 ЦК України
про створення підприємницького товариства Глави 7, 8 ЦК України
про надання в оренду або лізинг складових технологій, обладнання Статті 806 – 809 ЦК України  
Ст. 292 ГК України
Закон України «Про фінансовий лізинг»
комерційної концесії (франчайзингу) Статті 1115 – 1129 ЦК України
Глава 36 ГК України

     У випадку укладання зовнішньоекономічних договорів про передачу технологій слід враховувати, що умови такого договору повинні відповідати вимогам Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 № 201.
     Зовнішньоекономічні договори про трансфер технологій укладаються згідно з національним законодавством країн – сторін договору з врахуванням вимог міжнародних договорів, які стосуються трансферу технологій, учасниками яких є сторони договору.
     При підготовці зовнішньоекономічних договорів про трансфер технологій доцільно брати до уваги рекомендації з укладання таких договорів, підготовлені установами ООН6 та інших міжнародних організацій. Крім того, аналізується спеціальне законодавство щодо таких договорів, прийняте у деяких країнах, а також у Європейському Союзі.
     В ЄС, зокрема, вимоги щодо укладання договорів про трансфер технологій визначаються Регламентом Комісії (ЄС) No 316/2014 від 21.03.14 року

в частині застосування статті 81(3) договору про заснування Європейського співтовариства до категорій договорів про передачу технологій.
     Водночас, відповідно до ст.15 Закону, якщо суб’єктами трансферу передбачається передача технологій, створених або придбаних за бюджетні кошти, юридичним особам, що зареєстровані в інших країнах, або фізичним особам - іноземцям або особам без громадянства, уповноважений орган з питань реалізації державної політики у сфері трансферу технологій після отримання висновку державної експертизи приймає рішення щодо погодження трансферу технології, її складових та вносить дані про технологію та її складові до Державного реєстру переданих технологій.
     Положення статті 15 Закону не поширюються на експорт технологій та/або їх складових, що регламентуються Законом України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання».
     Кожен договір про передачу технології має індивідуальний і конфіденційний характер. Це ускладнює визначення алгоритму його укладання і тому висвітлимо лише деякі проблемні питання, які можуть постати перед постачальником технології через необізнаність з питань порядку трансферу технології, яка може бути віднесена до категорії подвійного використання.

Приклад
В один з інститутів НАН України прибула делегація з Китаю з пропозицією щодо співпраці, зокрема щодо розробки сплаву із заданими властивостями і технології виготовлення виробів з нього (див. Бокс 1 схеми етапів просування розробки).

Через деякий час до Інституту звернулися представники китайської імпортно-експортної компанії, передали креслення виробів та засвідчили про отримання повноважень на право укладання міжнародного контракту. За попередньою ідентифікацією китайської сторони, товар підпадає під категорію товарів подвійного використання.
Після узгодження плану спільних робіт представники Інституту НАН України, української фірми посередника (державна спеціалізована компанія) здійснили поїздку до Китаю з метою складання контракту з кінцевим користувачем. Контракт підписували: Постачальник (українська фірма-посередник), виробник (Інститут), замовник (імпортно-експортна компанія) і кінцевий користувач.

     Для здійснення міжнародної передачі товарів українській фірмі-посереднику необхідно було отримати дозвіл Держекспортконтролю України на право здійснення експорту технології (у вигляді технічної документації), послуг з її розробки та виробів, що були результатом вказаної розробки.

Важливо
Для успішного виконання та завершення контракту експортер повинен самостійно провести попередню ідентифікацію та чітко усвідомлювати:

     -     експорт (імпорт) якого саме контрольованого товару планується здійснити (технології, послуг з її розробки та/або виробів, які є результатом вказаної розробки);
     -     отримати відповідний дозвіл Держекспортконтролю на право здійснення їх міжнародної передачі, оскільки здійснення міжнародних передач контрольованих товарів без отримання у встановленому порядку дозволу Держекспортконтролю України призводить до адміністративної та навіть кримінальної відповідальності.

     Зважаючи на те, що товари, експорт яких планувалося здійснити, пов’язані з космічною галуззю, їх попередня ідентифікація та реєстрація зовнішньоекономічного контракту повинна проводитись із залученням Національного космічного агентства України. Нижче наводяться зразки типового листування з НКАУ та форми необхідних документів

     Зразок

     Згідно з даним Контрактом, у відповідності до Технічного завдання (Додаток №1 до Контракту), Замовнику надається комплекс послуг з розробки платинових сплавів для їх використання при виготовленні компонентів космічного призначення. За результатами надання вищезазначених послуг Замовнику передається технічна (звітна) документація, а також продукція з розроблених платинових сплавів у відповідності до Специфікацій поставки (Додатки №№ 2 та 3 до Контракту).
     Технічна (звітна) документація, послуги з її розробки, а також продукція, що передається Замовнику, відповідають найменуванню, опису та технічним характеристикам товарів, які зазначені у пп.________ Єдиного Списку товарів подвійного використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 86 від 28.01.2004).
     З метою підтвердження безумовного дотримання вимог у галузі експортного контролю китайською стороною наданий Міжнародний імпортний сертифікат (Заява кінцевого споживача та щодо кінцевого використання), Сертифікат кінцевого споживача, а також Гарантійний лист від Замовника та Кінцевого споживача, підтверджений Урядом КНР, відносно товару, що передається.
     Загальна вартість Контракту становить ________ дол. США.
     Просимо Вас розглянути документи, що додаються, зареєструвати вищезазначений Контракт та надати до Держекспортконтролю України висновок щодо можливості реалізації даного Контракту.
     Крім цього, до листа звернення додається типовий комплект документів, що містить картки реєстрації обліку (3 прим.); контракт з українським перекладом; договір з компанією посередником (у разі експорту не напряму); довідку щодо належності (неналежності) товарів (груп товарів) до матеріальних носіїв секретної інформації (матеріальних носіїв інформації, що містять державну таємницю) та ступеня секретності цієї інформації; довідку щодо попередньої ідентифікації товарів; довідку щодо призначення, використання та основних технічних характеристик товару; міжнародний імпортний сертифікат (копія з перекладом на укр. мову); сертифікат кінцевого споживача, (копія з перекладом на укр. Мову); гарантійний лист від Замовника та Кінцевого споживача, підтверджений Урядом КНР (копія з перекладом на укр. мову).

     З формами та зразками вказаних документів та порядком їх заповнення можна ознайомитись на офіційному сайті Держекспортконтролю.

     Порядок оформлення карток реєстрації-обліку договорів (контрактів), укладених у сфері космічної діяльності, затверджено Наказом Національного космічного агентства України від 07.09.2004 № 242, а форму картки вказано у Додатку 1 до пункту 1.1 Порядку:

     Зразок


     У відповідності до вимог законодавства у сфері державного експортного контролю, попередня ідентифікація товару (класифікація) є обов’язком суб’єкта здійснення міжнародних передач товару, тому під час заповнення пунктів «картки реєстрації – обліку» особливу увагу слід приділяти правильності класифікації товару (технології), а саме його приналежності до певної категорії товарів військового призначення або подвійного використання та визначення його позиції за Списками контрольованих товарів, затверджених відповідною постановою Кабінету Міністрів України із зазначенням її дати та номера. Неправильне визначення позиції за Списками контрольованих товарів є підставою для отримання державним органом від заявника додаткових даних та матеріалів, що, в свою чергу, призведе до затягування строків виконання зобов’язань за контрактом.
     У відповідь на запит заявника Національним космічним агентством України готується лист-відповідь щодо можливості (неможливості) здійснення експорту товару іноземному замовнику. В нашому випадку відповідь була позитивною та містила наступну інформацію:

                                                                                                                                                                                     Зразок

     Враховуючи Міжнародний імпортний сертифікат та Сертифікат кінцевого споживача, в яких китайською стороною надаються гарантії щодо використання Товарів у заявлених цілях, Гарантійний лист замовника та Кінцевого споживача, узгоджений Урядом КНР, Державне космічне агентство України не заперечує проти здійснення Фірмою експортних поставок Товарів до КНР згідно з умовами Контракту.
     З огляду на викладене вище, можна зробити висновок, що процес оформлення експорту наукомістких технологій займає значний проміжок часу та потребує послідовного виконання алгоритму дій, який містить в собі наступні етапи:

     Варто відзначити, що відсутність необхідних знань та практичного досвіду у сфері експорту наукомістких технологій може призвести до зриву контракту, штрафних санкцій та настання відповідальності за порушення законодавства у галузі державного експортного контролю.
     З метою недопущення негативних наслідків необхідно дуже відповідально ставитись до самостійної підготовки комплекту документів, або вибору партнера, у разі оформлення контракту через фірму-посередника.